зарішати

Заріша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. заріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Окончательно рѣшать, рѣшить. Видно їм (панам) наші руки подобались, — зарішає сивоголовий дід. Мир. ХРВ. 57.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 90.

Випадкові слова

Непохитно нар. Стойко.

повністю...

Овеченька, овечечка, -ки, ж. Ум. отъ вівця.

повністю...

Зломок, мку, м. Обломокъ. Ум. зломочок. Шаблю поламали недавно та поробили ножі, а один зломочок товщенький такий брали на весілля. О. 1862. V. 87. Се мабуть невеличкий зломочок якогось давнюю широкого оповідання. О. 1862. V. 91.

повністю...