Біг и Бог, Бога, м. 1) Богъ. Чоловік стріляє, а Біг кулі носить. Біг Богом, а люде людьми. Як ось знечев'я вбіг Меркурій засапавшися до богів. Жив у лісі такий бог лісовий. В се время в рай боги зібрались к Зевесу в гості на обід. 2) Икона, образь. Поцілувала на божнику бога. Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих і оддають їм у руки. Молода оддає свого бога молодому. 3) старий бог.? Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить... Вже до воріт, за двір... — говорится о важности ухода уходящаго лица. 4) скляний бог. Водка, штофъ съ водкой. Тоді то й зазналася я із сим скляним богом. Прихилявся до шкляного бога, привчався горілочку вживати. 5) біг-мі, біг-має. Нѣтъ, не имѣется. Діточок у їх Біг-ма. А іще на козаку нетязі шапка-бирка, зверху дірка, хутро голе, околиці Біг-має. 6) біг-ме. Ей Богу; право. Біг-ме на щотах не училась. Біг-ме, я не брав твоєї сокири. 7) біг дав. Есть, имѣется. 8) богу робити. Иносказ. сидѣть въ тюрьмѣ. Повѣсть «Мамай» Скальк. 9) знати богу. Знать молитвы. 10) бог відь. Богъ вѣсть. Ото скільки очима скинеш, Бог відь колишні степи. 11) своїм богом зробити, піти. По своему сдѣлать. Cм. зробити. З сього часу пішла своїм богом коло всього. 12) ніяким богом не допросишся. Никакъ не упросишь. Ніяким богом не допросишся було, щоб хоть в двір до тебе заглянули. 13) за малим богом. Едва. За малим богом слави и чести казацької братерським боєм не занапастили. За малим богом Криму... не опанував. 14) за невинного бога (побито, взято). Ни за что (побить, арестованъ и пр.) 15) спасеть же біг тебе! Выраженіе благодарности. 16) коли вже те у бога і діялось! Бог знаетъ, когда это и было. 17) у бога. Восклицаніе въ досадѣ, если чего нибудь не находишь. Де ті ключі у Бога! 18) Cм. бі. Ум. богонько, богочко, біженько, біжечко, божок. Ей, Богочку, таточку, дай погоду! Ішов Божок дорогою, зострів дівку із водою: «Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити!» — Не дам, старцю, води пити, бо вода єсть нечиста... «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста.» Стала дівка, ізлякалась, перед Богом заховалась.
До́кля, нар. Пока. Не женися, Шугаїку, доклясь молоденький.
Заску́бувати, -бую, -єш, гл. = заскубати.
Луб'яни́й, -а́, -е́ Сдѣланный изъ луба. На вишневій гіллячці висіла луб'яна коробочка. луб'яний язик. Плохо выговаривающій (шуточно). Лавреничків! Який то у вас, москалів, язик луб'яний! Скілько між нами вештаєшся, а й досі не вимовиш: вареників.
Му́дро нар. 1) Мудро, умно. Хто по кладці мудро ступає, той ся в болоті не купає. 2) Хитро, мудрено. А сам, говорячи так. збоку якось на неї дивиться мудро. 3) Искусно, затѣйливо. Мудро співа. Два рушники довгих та мудро вишитих.
Пригортати, -та́ю, -єш, сов. в. пригорну́ти, -ну́, -неш, гл.
1) Прижимать, прижать (къ сердцу), приласкать. Пригорнути до серденька та й поцілувати. Ой хто ж мене молодую на чужині пригорне?
2) Приваливать, привалить (сыпучимъ тѣломъ), пригресть сыпучее тѣло (землю, снѣгъ) и засыпать имъ сверху. В вишневім садочку схоронила, сирою землею пригорнула.
Росказати Cм. росказувати.
Рушник, -ка, м. Полотенце. Различныя названія, смотря но употребленію: рушник-утирач — для лица и рукъ, — стирок — для вытиранія посуды, кілковий — богато вышитый — для украшеніи образовъ, картинъ, божник — для иконъ, плечеви́й — богато вышитый для сватовъ, подарковий — дешевый для свадебныхъ подарковъ и пр. Вода в відеречку, — братіку, вмийся; рушник на кілочку, — братіку, втрися. На образах рушники, шиті орлами та хмелем. рушники подавати. Перевязать особо для этого приготовленными полотенцами, во время обряда сватовства, сватовъ въ знакъ согласія на выходъ замужъ: дать согласіе на виходъ замужъ. на рушнику стоя́ти. Вѣнчаться. Та ми з тобою на рушничку стояли, та ми з тобою й присягу мали. 2) Бѣлый поясъ, вытканный изъ нитокъ, съ красными и синими полосками на концахъ. Ум. рушничо́к.
Стовбатий, -а, -е. Имѣющій форму столба. Коси поприлипали до його стовбатої голови.
Учителювати, -люю, -єш, гл. Учительствовать, быть учителемъ.
