Валка, -ки, ж. Обозъ. Прийшов же син Гавриленко а до чумаків до валки. Кононенків чесний поїзд валкою несеться. Ум. валочка.
Воратися, -рюся, -решся, гл. При паханьѣ своего поля прихватить чужаго.
Ґаня́, -ні, ж. = Каня 2.
Забужа́віти, -вію, -єш, гл. Загрязниться. Ото вікна забужавіли — нічого не видно.
Забу́ти, -ся. Cм. забува́ти, -ся.
Містяни́н, -на, м. Горожанинъ.
Помаширувати, -ру́ю, -єш, гл. Помаршировать. І в парі, брате, ми мабіть на той помашируєм світ.
Порискати, -каю, -єш, гл. = поризькати. Порыскала як свиня, та й плати їй. Треба порискати там ще, чи нема картоплі.
Припай, -паю, м. При обрывистомъ морскомъ берегѣ полоса земли, обыкновенно песчаная или песчано-ракушечная, внизу между этимъ берегамъ и водой.
Тукати, -каю, -єш, гл. Ударять, стучать равномѣрно. Дятел тукає в дерево. Прийшов же я під віконце — тук, тук! «Вийди, дівчино, бо я вже тут». — Ой не тукай, гультаю, не тукай!