Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

похукати

Похукати, -каю, -єш, гл. Подуть (ртомъ). Чуб. II. 191.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 389.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХУКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОХУКАТИ"
В'юнок, -нка, м. Раст. Повилика, Convolvulus Sepium L. ЗЮЗО. I. 119.
Золотоголосий, -а, -е. Сладкогласный. Геній народній создав Шевченка з його стихом золотоголосим. Хата. XI.
Зреєструвати, -ру́ю, -єш, гл. Сдѣлать реестръ чему.
Паленя, -ня́ти, с. = паляничка. Вх. Зн. 46. Родъ овсянаго хлѣба. У ступні стовче вовес, місит паленя і їст. Гн. І. 7. Cм. палянка 2.
Прикарабок, -бка, м. = прикалабок. Верхнеднѣпр. у.
Протуряти, -ря́ю, -єш, сов. в. протури́ти, -рю́, -риш, гл. Прогонять, прогнать. Латинян к чорту протуривши, з Енеєм в купу ізійшлись. Котл. Ен. VI. 34. Протурили татарську орду за Перекіп. Стор. МПр. 28.
Пухлий, -а, -е. Пухлый, опухшій. Левиц. ПЙО. І. 380.
Розгорожувати, -жую, -єш, сов. в. розгородити, -джу, -диш, гл. Разгораживать, разгородить, снять огорожу. Коли обгородивсь, так нам його не розгорожувать уже. Грин. І. 87.
Ставище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ прудъ. Лохв. у.
Страмити, -млю, -миш, гл. = соромити. Алв. 105. Г. Барв. 59.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОХУКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.