Варуватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся.
2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує.
Відновок, -вка, м. Новый побѣгъ, новый ростокъ, отростокъ.
Галушечка, -ки, ж. Ум. отъ галушка.
Кадіння, -ня, с. = кадження. Жахає кадилом, а з його кадіння диму нема.
Манта́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Точить косу мантачкою. Косу мантачити. 2) Тратить, мотать.
Обпасти Cм. обпадати, обпасати.
Охаюватися, охаююся, -єшся, сов. в. охаятися, -хаюся, -єшся, гл. Прибираться, прибраться, привести въ чистый и опрятный видъ.
Пересинювати, -нюю, -єш, сов. в. пересини́ти, -ню́, -ниш, гл. Слишкомъ насинивать, насинить.
Періюватий, -а, -е. Съ примѣсью перію. Гарна солома періювата.
Хатина, -ни, ж. 1) = хата. Чи ти мене, Василю, не знаєш, що ти мою хатину минаєш? 2) = кімната. 3) = прибік 2. Ум. хатинка, хатинонька. Хатиночка. Благав у Бога тільки хату, одну хатиночку в гаю, та дві тополі коло неї.
