Вимести Cм. вимітати.
Забі́гматися, -маюся, -єшся, гл. Забожиться, употребляя выраженіе: «Бігме».
Захидъ, оду, м.
1) Заходь, закатъ. Щобъ я до заходу сонця дитей не бачывъ.
2) Западъ. Ой куды ты полынешъ, сывый соколоньку, Чы на-в-схидъ, чы на захидъ, чы на Вкраиночку. Употр. во мн. ч.: повернутися на заходи сонця. Повернуться къ западу.
3) Хлопоты, приготовленія. Ніяк того діла в один день не скінчиш, — багато заходу. Тры дни заходу, а день празныку. дурны́й захидъ. Неудачныя старанія. шкода й заходу! Напрасныя старанія. за однымъ заходомъ. За однимъ разомъ. За однымъ заходомъ забрать вже й тее.
4) заходомъ бытыся. Усиленно биться. Серце що-годыны заходомъ бъеться: не діждусь його.
5) у заходы йты. Идти зигзагами. Кинь въ горахъ у заходы йде.
Натура, -ри, ж. 1) Природа. Вовча натура тягне до лісу. 2) Натура, характеръ. Гарний хлопець на натуру, гарно грав на бандуру. Нехай сердиться, коли в його така сердита натура. Перестану вже жінки слухать, покажу натуру. Не змагаюсь із матіррю, хоч що мені каже, а все знаю і роблю собі мовчки. Не показую натури, а її в мене стільки, як у них обох. 3) у натурі. Наяву. — Чи це вам так снилось? — Еге, снилось! — у натурі! Ум. натуронька. Таку собі, моя мила, натуроньку маю, що як сяду близько тебе, то все забуваю.
Пісня, -ні, ж. Пѣснь, пѣсня. Наша дума, наша, пісня не вмре, не загине. Ум. пісенька, піснечка.
Примітати, -та́ю, -єш, сов. в. примести, -мету, -те́ш, гл.
1) Приметать, примести, подмести (соръ) къ какому либо мѣсту. Примела сміття до порога та й покинула, а винести?
2) Наметать, намести на что либо сверху. Її (торбину) і в руки не беруть, а иноді і сміттям приметуть. Да й примітало сніжком білесеньким.
Прокачатися, -ча́юся, -єшся, гл. Проваляться. Всю ніч прокачалася і таки не заснула. Два тиждні хвора прокачалася.
Спадок, -дку, м. Наслѣдство. Не мавши спадку, не матимеш і упадку. Од якоїсь тітки у спадку йому достався. Иногда только во мн. ч.
Шутка II, -ки, ж. 1) Ягненокъ. Отъ слова шутий. 2) Пушистая сережка вербы, а также и покрытая такими сережками вѣтка.
Щикавиця, -ці, ж. Родъ растенія.
