Забо́рсувати, -сую, -єш, сов. в. забо́рсати, -саю, -єш, гл. Завязывать, завязать, перепутывая (веревку) напр. волоками од постолів заборотують на ногах капці. Коси заборсані в мичку, немов жінка збіралася сховати їх під очіпок та зав'язала на тім'ї, а вони й розсипались. Вообще перепутывать, перепутать (нити). Глянь, як заборсала нитки, як їх тепер росплутувати?
Зморшка, -ки, ж.
1) Морщина. На лобі.... зморшки. Омелько п'є та супиться, аж зморшки понабігали йому на лобі. І. 372.
2) Сборка у бѣлья.
3) Грибъ: сморчокъ.
Ківш, ковша, м.
1) Совокъ для насыпки зернового хлѣба, муки и пр.
2) Плата мельнику мукою за помолъ. Ковша брати.
3) Ковшъ, сосудъ съ рукоятью для черпанья и питья жидкостей. Чи чарка то, чи ківш буде, — не глядить переміни: гладко п'ють, як з лука б'ють, до ночної тіни. випити ківш лиха. Претерпѣть много горя. Не один ківш лиха підсунула йому злая доля, — випив їх бідолашний. Бийте його добре киями, щоб знав почому ківш лиха. Ум. ківшик. Сивушки зараз ковтонули по ківшику і не здрігнули.
Котрийсь, -рась, -ресь, мѣст. Какой-то, нѣкоторый. Жиє до котрогось часу.
Матриґа́н, -ну, м. Раст. Atropa Belladona.
Орілка, -ки, ж. = горілка.
Поєзуїтити, -ї́чу, -тиш, гл. Сдѣлать подобнымъ іезуиту. Поєзуїчене шляхетство.
Пошинувати, -ну́ю, -єш, гл. Обтянуть колеса шинами. Колеса пошиновані.
Пристановище, -ща, с. Пристанище. Був собі безщасний Іван, да такий безщасний, що нема... ніякого пристановища йому ніде. Нема йому пристановища, ніхто не приймає.
Челюсти, -тів, м. мн. Устье кухонной печи, дугообразное отверстіе между припічком и самою внутренностью печи. Або горілочку пили.... під челюстами запікану. Залітали невеличкі гискорки по чорних челюстах печі.
