Геть меж. и нар.
1) Долой, прочь, вонъ, отстань. Геть, згинь, пропади і до мене не ходи! Іди ж собі геть. Во мн. числѣ — гетьте.
2) Далеко. На бистрому на озері геть плавала качка. геть-геть. Далеко-далеко. Дніпро геть-геть собі роскинувсь, сияє батько та горить.
3) Употребляется для усиленія. Совершенно, рѣшительно, далеко. Геть чисто виїли. Геть виріжім вражих ляхів, геть що до єдного. Загнали лишків геть аж за Вислу.
4) Очень. Чи треба молотника? — Треба, та ще й геть.
5) геть-то. Употребляется для усиленія значеніи. Порядочно, достаточно. Прогаялись геть-то, оглядуючи манастирь. Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. І геть-то чеетию такою запишався.
Дубрі́вний, -а, -е. = дібрівний. Вона мов квітка та дубрівна, що тільки стала розцвітать. Дубрівная зазуля. У самій гущавині дубрівній, там, де липина і горобина і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими.
Жалі́зний, -а, -е. и пр = залізний и пр.
Защи́пувати, -пую, -єш, сов. в. защипну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Залѣплять, залѣпить (пирогъ, вареникъ). Варила дружечка пиріжки, защипувала їх в три ріжки.
Здиха́нка, -ки, ж. Вздохъ. Ум. здиха́ночка. Тяжкі здиханочки.
Зелене́нько
Крутоберегий, -а, -е. Съ крутыми берегами. Дніпро крутоберегий.
Підскаржувати, -жую, -єш, гл. Доносить. Підскаржував на своє товариство.
Прати, перу́, -ре́ш, гл.
1) Стирать, мыть. Буду хуста прати.
2) Бить, колотить, дубасить. Та й зачали пана дяка в штирі киї прати.
Сербин, -на, м.
1) Сербъ.
2) Родъ танца. Ум. сербинонько.