Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

постріш

Постріш, -ші, ж. Группа въ 8 — 10 дворовъ нанимающая сообща одного пастуха. Вх. Зн. 54.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 372.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСТРІШ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСТРІШ"
Базувати, -зую, -єш, гл. Играть на контрабасѣ. МУЕ. III. 57.
Вибузувати, -зую, -єш, гл. Выкопать. Але ми й яму вибузували! Як полетить хто, то и гнию зверне.
Доле́гливий, -а, -е. Донимающій, настойчивый. Cм. долігливий.
До́плив, -ву, м. Притокъ. Желех.
Заціпені́ти, -ні́ю, -єш, гл. Окоченѣть. Желех.
Подопікати, -ка́ю, -єш, гл. Окончить печь (во множествѣ).
Ріпницький, -а, -е. Относящійся къ ріпнику.
Ходіння, -ня, с. Хожденіе. Черк. у.
Шерегувати, -гую, -єш, гл. Строить въ ряды. Військо збірає.... все шерегує. АД. І. 15.
Шпувати, -шпую, -єш, гл. 1) Дуть съ силой, бурно. Зімою у нас добре буря шпує. Волч. у. 2) Волноваться, бушевать. В Італію ми не доїдем, бо море дуже щось шпує. Котл. Ен. II. 7. 3) Брызгать, вспрыскивать. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хорого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснуть її. Ном. № 13927. 4) Искать (объ охотничьей собакѣ). От уже почала шпувати: може зжене перепелицю або що. Брацл. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОСТРІШ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.