Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

постояльний

Постояльний, -а, -е. Постоялый. Стоїть коло дороги постоялний двір. О. 1862. VIII. 29. Почнемо держати свій постояльний. Кв.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 371.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСТОЯЛЬНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОСТОЯЛЬНИЙ"
Ґо́лка, -ки, ж. Пшеница, имѣющая колосья безъ остей. Камен. у.
Заржа́ти, -жу́, -же́ш, гл. Заржать. Ой заржи, вороний коню, та під круту гору йдучи. Мет. 55.
Затрі́патися, -паюся, -єшся, гл. Затрепетать, забиться. Його серце дуже, дуже затріпалось у грудях. Левиц. Пов. 192.
Зацирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заштопать.
Зашумі́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Зашумѣть. А в городі та у Львові зашуміли верби. Макс. 80.
Знизити, -ся. Cм. знижати, -ся.
Подякувати, -кую, -єш, гл. Поблагодарить. АД. І. 14. От вовк виліз, поїв, подякував і побіг. Рудч. Ск. І. 177. Подякую йому за хліб, за сіль. МВ. І. 139.
Пундючитися, -чуся, -чишся, гл. = бундючитися. О. 1862. І. 53.
Росхлипатися, -паюся, -єшся, гл. Расплакаться.
Щавидуб, -ба, м. Имя сказочнаго героя, который, благодаря своей силѣ, могъ сламывать дубы. Чуб. II. 229.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОСТОЯЛЬНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.