Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виспівати, -ва́ю, -єш, сов. в. виспіти, -пію, -єш, гл. 1) Созрѣвать, созрѣть. Попи молодий, то сіренький, а як виспіє, то чорненький, неначе тхір. Стор. II. 165. 2) Поспѣвать, поспѣть, успѣть. Мнж. 136. Виспівайте, а я тут поки сам одбиватимусь. КС. 1882. ІІІ. 612. Наче й на однім місті сиділа, а де треба — виспіла. Мнж. 121.
Ізу.. Cм. зу... Ізх... = ісх... Cм. сх.
Промовен, -вна, -вне Краткая форма отъ промовний. До всякої людини маю слово, промовен я і з цісарем великим, а з нею — мовчазний. К. ЦН. 196.
Ратюга, -ги, ж. Ув. отъ ратище. О. 1862. VI. 76.
Розмірятися, -ряюся, -єшся, гл.з ким. Отмѣрить что слѣдуетъ кому.
Солярка, -ки, ж. Торгующая солью.
Сторчити, -чу́, -чи́ш, гл. Ставить ребромъ, стоймя. Сторчить скибу плуг. Cм. сторчувати, сторцювати.
Уперезати, -ся. Cм. уперізувати, -ся.
Чічник, -ка, м. Раст. Leontodon taraxacum. Вх. Пч. II. 33.
Шпік, -ку, м. Мозгъ въ костяхъ. Вх. Пч. І. 15. Гн. II. 25. Чорт його бери з кіст кого, аби мені шпік був. Ком. Пр. № 3.