Вередійка, -ки, ж. Капризница, прихотливая, переборчивая.
Відвіювати, -віюю, -єш, сов. в. відвіяти, -вію, -єш, гл. Отвѣвать, отвѣять.
Відмовляння, -ня, с. 1) = відмова. 2) Заговоръ (отъ болѣзни).
Дрохвеня́, -ня́ти, с. Драхва-дѣтенышъ. Ум. дрохвеня́тко.
Зару́бина, -ни, ж. = зарубка. Ум. зару́бинка. У зарубинки грязі поналазило, так ніяк не витирається.
Облягати, -га́ю, -єш, сов. в. облягти́, -ля́жу, -жеш, гл. 1) Ложиться, лечь, расположиться вокругъ. Облягли собаки кругом стерва. 2) Окружать, окружить. Ой уже ж наші славні запорожці та й невеселі стали: ой облягли їх, облягли москалі та всіма сторонами. 3) Осаждать, осадить. Турки, татари брами облягли і вже патриарсі голову з плеч зняли. 4) Ложиться, лечь, улечься. Люде саме облягли — поснули кріпко, не достукаєшся. Вороженьки спать обляжуть, — піду погуляю. 5) Только сов. в. Слечь. Обліг мій братчик, лежить. 6) О ночи: наступать, наступить. Як облягла ніч, — він і виїхав. Отто йдуть та йдуть, і облягла їх ніч, — т. е. застигла ихъ ночь.
Пеня, -ні́, ж.
1) Напасть, бѣда. По п'ятінках заробляла, щоб шовкову хустку придбати та сю пеню звязати. Тепер на тебе пеня напала, що не всіх пов'язала. Така нам лучилася пеня! Як на ту пеню і шати приходять. Оце пеня!
2) Придира, привязчивый человѣкъ. Пеня московська.
3) мати на пеню. Имѣть причину для ссоры. Я з тобою не маю нічого на пеню.
4) пеню волокти на кого. Обвинять напрасно, взводить на кого что. Хиба я буду на себе пеню волокти.
Усочок, -чка, м. Ум. отъ ус.
Усправедливитися, -влюся, -вишся, гл. Оправдаться.
Чомхати, -ха́ю, -єш, гл. = чмовхати.