Дя́тловина, -ни, ж. Раст. трилистникъ, Trifolium pratense. Сіно — сама чиста дятловина та зелене, зелене.
Повезти, -зу́, -зе́ш, гл. Повезти. Уже була вмерла, повезли ховати.
Пучка, -ки, ж. Ум. отъ малоупотребительнаго пука (см.), но употребляется самостоятельно въ томъ-же значеніи. 1) Конецъ пальца на рукѣ, точнѣе: внутренняя часть конца пальца ка рукѣ; иногда въ значеніи: палець. З пучок та з ручок житимемо. Загнала шпичку під ніготь, а тепер пучку обриває. Пучками, та ручками, мовляв, хліб заробляємо. Я собі один одним, як пучка. Давай знімати каблучку з пучки. На одній руці пучки, та неоднакові. 2) Щепотка. Позич мені пучку соли. Ум. пучечка. Панночка, чи глянула на нас, чи ні, — простягла дві пучечки поцілувати.
Рубак, -ка, м.
1) = рубай.
2) У колесниковъ: стамеска для первоначальнаго спусканія крупной стружки при обтачиваніи ступицы.
Тамок нар. = там.
Тащити, -щу, -щиш, гл. Тащить. Четвер середу нагнав на льоду: як став тащить, аж лід тріщить.
Цес, цеся, мѣст. = цей, ця. Винесла назад суди на цес світ. Цеся дитина.... буде бідувати.
Цмин, -ну, м. Раст. а) Тминъ, Carum Carvi. б) — розовий. Antennaria dioica Gärtn.
Шахварь, -ря, м.
1) = шапарь 1. Просим тебе, цару, небесний шахвару, даруй літа щасливії сему господару.
2) Начальникъ команды, состоящій при мѣстѣ переправы черезъ рѣку для взиманія сборовъ за перевозъ.
Шкурка, -ки, ж.
1) Ум. отъ шкура.
2) Кожица на плодахъ. Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на ній репне.
3) Пленка. Пождіть, діти, поки Біг на кісіль шкурку натягне.