Боркання, -ня, с.
1) Подрѣзываніе крыльевъ (у птицъ).
2) Усмиреніе, прибираніе къ рукамъ кого.
Ве! меж.
1) Фи! гадость!
2) Подражаніе реву медвѣдя. Cм. бейкати.
3) ве-ве! Выраженіе удивленія.
Візок, -зка, візочок, -чка, м. Ум. отъ віз.
Гуся-на́! меж. = І. Гусь.
Кучерявіти, -вію, -єш, гл. Дѣлаться кудрявымъ.
Ма́ндель, -длю, м. Мѣра при складываніи сноповъ, горстей конопли и пр. въ 15 или 50 штукъ.
Неминуще нар. = неминуче. Вже ж його неминуще оддавати.
Необлудність, -ности, ж. Чистосердечіе, нелицепріятіе.
Обвітріти, -рію, -єш, гл. Быть обвѣяннымъ вѣтромъ.
Та сз.
1) И, да. Батько та мати. За степи та за могили, що на Україні, серце мліло. Од моря та й до моря.
2) Но, да. Полетіла 6 я до тебе, та крилець не маю.
3) Да, вотъ. Вилізь на вербу та й подивись. Та була в мене жінка, та була в мене любка, та післала мене в ліс, щоб я єї дров привіз. та де! Да нѣтъ. Він добре співає? — Та де. та-'дже, та-же, та-же ж, та-ж. Сокращ. изъ та адже, та адже ж. Да вѣдь, да вѣдь же. Ой відай ти слабий, хорий, ти мій милий Сосновиченьку? — Та-'дже видиш, що не жарти! Та-же ти знаєш, що я не маю нічого. Та-же я тобі казав, що будуть гості.
