Виточки, -чок, мн. Остатки отъ очистки зернового хлѣба на грохоть.
Закипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. закипі́ти, -плю, -пиш, гл. 1) Закипать, закипѣть. Казаночок закипає. Хата, 6. Закипіло сине море. 2) — кро́в'ю. се́рце кро́в'ю закипа́є. Употребляется для выраженія высокой степени мучительныхъ душевныхъ страданій. Що в козака серце замірає, а в дівчини кров'ю закипає. 3) Начинать сердиться, разсердиться, разгнѣваться. Закипів же й я тоді: «Да ти, кажу, Якове, говори доладу!» То же значеніе — гніво́м. Злякаються усі правдиві люде і закиплять гнівом на нечестивих. 4) так шку́ра на тобі́ й закипи́ть! Будешь вся избита.
Зві́н, зво́ну, м. и пр. = дзвін и пр.
Лепти́ця, -ці, ж. Раст. Lychnis.
Пищало, -ла, с. Свистокъ. Приніс йому ангел таке пищало, же коні підут далеко, він засвище, коні прийдут.
Пробація, -ції, ж. Проба, испытаніе.
Скаправіти, -вію, -єш, гл. Загноиться (о глазахъ)
Ужов, -ви, ж. = ужва 1.
Хотяй сз. = хоть. Ой дай мені, моя сестро, хотяй попоїсти.
Чорнявка, -ки, ж. Брюнетка. У їх була дівка-чорнявка. Ум. чорнявочка. Циганочка-чорнявочка.