Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Висинити Cм. висинювати.
Загі́н, го́ну, м. 1) Загонъ, пашенная полоса. Угор. 2) Отрядъ. А козаки тим часом гунули з України повагом, свої загони до купи скликаючи. К. Хмельн. 3) Мѣсто на рѣкѣ, гдѣ вода течетъ тихо. Шух. І. 225. Ум. загіне́ць, загоночок. Добрий жнець не питається, чи широкий загінець. Ном. № 7856.
Зліплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. вліпитися, -плюся, -пишся, гл. Слѣпляться, слѣпиться, склеиться липкимъ.
Зябра, -бер, ж. мн. 1) Жабры. 2) Крючья в остях. Шух. І. 223.
Кужбитися, -блюся, -бишся, гл. Гнуться, горбиться. Желех.
Пооскомити, -млю, -миш, гл. Набить оскомину.
Посікти, -січу, -чеш, гл. Посѣчь, порубить. Драг. 177. Той меч — самосіч і посік його на маленькі шматочки. Рудч. Ск. I. 127.
Почуріти, -рю́, -ри́ш, гл. Потечь струей. А кров почуріла по білому кабатові. Федьк.
Синятко, -ка, с. Сыночекъ. Пригорнула Олеся синятко до серця. МВ. І.
Сороматися, -маюся, -єшся, гл. = соромитися. Чуб. V. 575. Той бідний батько голодний, а попросити соромається. Грин. II. 170.