Закови́зти, -зну, -неш, гл. 1) Застыть, окоченѣть. Такий п'яний, що де упав, там і заковиз. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз. 2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло.
За́правки, (вок?, ж.) мн. У гончаровъ: посуда, оказавшаяся послѣ обжиганія съ небольшими трещинами, которыя подлежать задѣлыванію глиной, послѣ чего посуда вновь обжигается.
Ме́стник, -ка, м. Мститель. Підпалу жде, як той местник часу дожидає.
Перебздикнути, -ну, -не́ш, гл. Перекувыркнуться.
Повередити, -джу, -диш, гл. Повредить.
Понасмальцьовувати, -вую, -єш, гл. Намазать жирнымъ (во множествѣ).
Пороскудлуватися, -луємося, -єтеся, гл. Растрепать себѣ волосы (о многихъ). Ото як ви пороскудлувались! Поросчісуйтесь гладенько.
Потребити Cм. потребляти.
Пуга 1, -ги, ж. Кнутъ. Ляснув погонич пугою, коні заржали.. як пугою по воді. Какъ горохомъ объ стѣну. Ум. пушка.
Хазяйчин, -на, -не. Принадлежащій хазяйкѣ. Лема своєї (корови), дак на хазяйчиній учись.
