Ведмедячий, ведмежий, -а, -е. Медвѣжій. Ведмедячий барліг. ведмеже ухо. Раст. а) Verbascuin Thapsus. б) Salvia Aethiopis L.
Верчик, -ка, м.
1) Ум. отъ верч. Христя скрутила верчик соломи.
2) Сплетенный бубликъ.
Лапичка, -ки, ж. Кусокъ земли, оставшійся послѣ раздѣла цѣлаго загона.
Ліпа́к, -ка, м. 1) Работникъ, обмазывающій глиной стѣны. 2) Пирогъ.
Лущі́ння, -ня, с. = лускання.
Оборонець, -нця, м. Защитникъ, заступникъ. Мали пани на Вкраїні добрі оборонці, звірилися сотникові уманському Гонті.
Пособачитися, -чуся, -чишся, гл. Сдѣлаться подобнымъ собакѣ, переносно: развратиться. А чортова невістка-сучка, пособачилась. У людях був, то не знав тії люльки, а з людей вийшов — пособачивсь: став люльку наминати.
Собакарь, -ря, м. Псарь. Що тих собакарів, хто його зна, скільки було.
Уставка, -ки, ж. Въ сорочкѣ: вышитая вставка на плечахъ. Мамо, дайте мені уставки, — я довишиваю.
Чурок, -рка, м. Маленькій водопадъ; мѣсто, гдѣ бьетъ струей вода.