Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

говіркий

Говіркий, -а, -е. Разговорчивый. Зріс на самоті, сам із собою. Не говіркий був. МВ. ІІ. 11. Старі люде говіркі. Г. Барв. 316.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОВІРКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОВІРКИЙ"
Витовкмачити, -чу, -чиш, гл. 1) Побить, поколотить. 2) Растолковать, разъяснить.
Витривал, -лу, м. Невспаханное мѣсто между полями. Ми сіли на витривалі. Екатер. у. (Залюб.). Испорченное — интервалъ?
Позапізнюватися, -нюємося, -єтеся, гл. Опоздать, запоздать (о многихъ).
Речінь, -ня, м. = реченець.
Сіделка, -ки, ж. Сѣделка. Вас. 160.
Стражник, -ка, м. Стражникъ, сторожъ, караульщикъ. Скочив стражник на охотник, стали ся стріляти, а Висоцький з своїм військом почав ся зближати. Н. п.
Увіз, увозу, м. Дорога въ ложбинѣ, оврагѣ. Их. Зн. 72.
Фляшечка, -ки, ж. Ум. отъ фляшка.
Цапина, -ни, ж. 1) Козлятина, козлиное мясо. 2) Козлиный запахъ. Воня цапиною.
Цигарка, -ки, ж. Папироса. Канев. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОВІРКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.