Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

говіркий

Говіркий, -а, -е. Разговорчивый. Зріс на самоті, сам із собою. Не говіркий був. МВ. ІІ. 11. Старі люде говіркі. Г. Барв. 316.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 296.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОВІРКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОВІРКИЙ"
Атери́нка, -ки, ж. Родъ рыбы, красноперка. Новорос.
Боїсько, -ка, с. = тік (у стодолі). Kolb. І. 59. Вх. Лем. 393.
Копирстка, -ки, ж. = копистка. Екатерин. у. Ум. копи́рсточка.
Косорити, -рю, -риш, гл. Наряжать, красиво одѣвать. Желех.
Наклю́нутися Cм. накльовуватися.
Обклад, -ду, м. Дифтеритъ.
Рунтати, -таю, -єш, гл. Тревожить, безпокоить, трогать съ мѣста, разрушать. Ми як найшли того мертв'яка, так він і лежав до сліствія, його не рунтали, не роздівали, не займали. Верхнеднѣпр. у.
Русавка, -ки, ж. 1) = русалка. Русавки полиню бояться. Ном. № 276. 2)пахнівка. Раст. Antoxantum odoratum. Шух. І. 20.
Утрясти, -су, -сеш, гл. Уѣхать, убраться. Може ще доведеться утрясти з Кам'янця. Св. Л. 226. Паніматка не любила ляхів, і вони се добре знали, то не пройшло й година часу, як утрясли. Св. Л. 121.
Хабета, -ти, ж. Кляча. Отто хабета: скільки бий, стільки і в'їдеш. Канев. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОВІРКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.