Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Варіння, -ня, с. Варка, вареніе. Яке ж воно буде варіння без дров?
Вибростити, -рощу, -стиш, гл. Дать отростокъ.
Малолі́тній, -я, -є. = малоліток. Ще малолітній, тільки ще сімнадцять літ. Ум. малолітненький.
На́долонка, -ки, ж. Нашивка изъ кожи или сукна на всю ладонь, чтобы не терлись рукавицы.
Охочекомонний, -а, -е. Принадлежащій къ вольной кавалеріи — військо. Вольная кавалерія.
Паністара, -ри, ж. Задница. Чи хочеш, щоб тобі я дав по паністарі блискавками. Ум. паністарочка.
П'ялило. Cм. П'яло.
Родичатися, -ча́юся, -єшся, гл. = родатися.
1) Багатирі з бідними не дуже родичаються.
2) Посажав укупі свекруху з невісткою та каже: родичайтесь. Родичатися він не дуже любить.
Чулко, -ка, с. Головной уборъ засватанной дѣвушки: картонный обручъ, обвитый лентами, сзади также виситъ пучекъ лентъ.
