Булава, -ви, ж. 1) Булава, знакъ гетманскаго достоинства, Оттогді то козаки бобре дбали, бунчук, булаву положили, берися Хмельниченка на гетьманство настановили. До булаті треба голови. 2) = кийок. Мужик прийшов до вовка: лусь, лусь кийком. А лисичка... каже вовкові: «Крути-верти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою. Ум. Булавка. Булавочка.
Бутинок, -нка, м. Полусапожекъ, ботинка. Ум. бутиночок.
Вірш, -шу, м. Стихъ. вірші. Стихи стихотвореніе. Латинський віршник.....як пак його?.. Ну той, за якого мене в Брацтві випарили різками, як отець ректор піймав у мене за халявою його мудрі вірші.
Даровина́, -ни́, ж. Жертва. І обернувсь Господь до Авеля і до його даровини.
Запашни́й, -а́, -е Душистый, пахучій, ароматный. Запашний васильок три запахи має.
За́спіль нар. Сплошь, подрядъ.
Наку́чити, -чу, -чиш, гл. Наскучить, надоѣсть.
Осудливий, -а, -е. Осуждающій, любящій осуждать. Хоч вередлива була, та не осудлива. Всі люде коло неї понурі й осудливі.
Простирало, -ла, с. Простыня. То дайте ж нам, дайте, щосьте нам обіцяли: три подушок імхових і тоє простирало, що шовком вишивано. Узяв, закрив сі простиралом вочі, аби ся не дивив.
Чоботоробець, -бця, м. Названіе сапожника въ шутливомъ величаніи, сложенномъ на манеръ церковнаго: Величаєм тя, шевче чоботоробче, і чтем твоє шило і правило, твоє погане ремісло!
