Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виговор, -ру, м. = вимова 2.
Дже́нчик, -ка, м. Насѣк. = Дрік. Мнж. 178.
Зави́сти Cм. зависати.
Займанщи́на, -ни, ж. Земля, пріобрѣтенная правомъ пернато занятія (ju primae occupationis). Благослови, пане гетьмане, заняти займанщину! — Та й займе, скільки оком закине, спиту, гаїв, сіножатей, рибних озір, і вже це його родова земля. К. ЧР. 199. Мусив проганяти черкесів з їх стародавніх займанщин. О. 1862. X. 111.
Кукати, -каю, -єш, гл. Куковать. Двоє кукало, а єдно полетіло. Ном. № 13788. Сидить під тином, мов зозуля, та кукає або кричить. Шевч. 430.
Момотли́вий, -а, -е. Неясно, нечисто выговаривающій. Гол. II. 732.
Ненадія, -дії, ж. Безнадежность, отчаяніе.
Орсак, -ка, м. 1) Страна. Тільки орсак проходили, а білий світ не виділи. АД. І. 87. 2) Дорога вымощенная, шоссе. Вх. Зн. 44.
Побусурменитися, -нюся, -нишся, гл. Обасурманиться. АД. І. 209. Був тридцять літ у неволі, двадцять чотирі як став на волі, потурчився, побусурманився. Дума. Вже я потурчилась, побусурменилась. ЗОЮР. І. 213. АД. І. 233. Хмельниченько побусурманившись, збив пушкою з гори Валка верх з батьківської церкви. ЗОЮР. І. 277.
Потовчи, -чу, -че́ш, гл. = потовкти. Желех.