Добри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Задабривать. А вона вже і всміхається до його і стравою що найкращою його добрить, так ні! сидить, насупившись, мов той сич. 2) Хвалить. Тільки й добрить, що той світ, ніби вже в сьому світові нема ні добра, ні краси. 3) Удобрять. Ні вже, коли ґрунт пісковитий, то хоч чим, мовляв, добри, а хліба не їстимеш.
Дова́жок, -жку, м. Довѣсокъ.
Купайла и купала, -ли, ж. 1) Имя женскаго существа, упоминаемаго въ пѣсняхъ въ ночь подъ 24 іюня во время празднества купала. Де Купала ночувала? Упала Купала на Йвана. Ум. купа(й)лиця, купа(й)лочка. На улиці купайлиці , — т. е. празднуется купали. Купалочка з купа вийшла та й окропом очі завішала. В Купалочки три дочки. Ой Купалочка купалася, на бережку сушилася. 2) Только: купала. Раст.: а) = купава. б) Tussilago farfara.
Метки́й, -а́, -е́ Шустрый, проворный, ловкій, живой, скорый, бойкій. Ота смілива меткая Катря немов перелякалась чого. А до роботи ж яка метка й берка! О, миша метка!
Незанузданий, -а, -е. 1) О лошади: безъ удилъ во рту. 2) Необузданный. І гарний хлопець здається, та незанузданий.
Обтикати, -каю, -єш, сов. в. обтикати, -чу, -чеш, гл. Обтыкать, обтыкать. І барвінком обплете і руточкою обтиче. Обтикала всю голову квітками.
Пластовнистий, -а, -е. Падающій хлопьями.
Потішка, -ки, ж. Ум. отъ потіха.
Утихомирити, -ся. Cм. утихомирювати, -ся.
Шпаркий, -а, -е. Прыткій, скорый, быстрый. Волынск. г. «Не сердься, чоловіче, за мою шпарку одповідь», — з жалем промовив січовик.
