Вулиця, -ці, ж. 1) Улица. 2) Мѣсто, гдѣ собираются парни и дѣвушки для пѣнія, игръ, танцевъ. В мене ненька нерідная, мене на вулицю не пускає. Ум. Вуличка, вуличенька, вулонька. Тіснії вуличеньки, тіснії.
Жу́рка, -ки, ж. Ум. отъ жура.
Кигик, -ку, м. Крикъ чайки. Чайка... пронеслась з кигиком по над Дніпром.
Копень, -пені, ж. Ледяная сосулька.
Лести́тися, -щу́ся, -сти́шся, гл. Подольщаться, подлаживаться. Леститься, як у пазуху не влізе. Хоть як вона буде до тебе леститься, а ти їй усії правди не кажи. Давай уже хоть коло сього леститись: оце, кажуть, пан так пан!
Мі́стечко I, -ка, с. Ум. отъ місто.
Найпа́че нар. Наиболѣе, особенно, въ особенности. У нас сей год ярина хороша, а найпаче просо.
Прилежний, -а, -е. Принадлежащій къ чему. Я був тоді не сам касиром, а Семен був до мене прилежний.
Товстуля, -лі, ж. Толстушка. Ота товстуля як поклонилась, то аж присіла, ще й перехилилась на один бік.
Шептати, -пчу, -чеш, гл.
1) Шептать. Тихо стало в хаті, тілько наймичка шептала: «Мати.... мати.... мати....» Пішов шелест по діброві, шепчуть густі лози. про тебе і в шпиталях шепчуть — говорятъ хвастливому.
2) О знахарствѣ: пришептывать. Не так буде, як ворожка шепче, а так буде, як Бог дасть.
3) Наговаривать, наушничать.
