Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Арешто́вувати, -вую, -єш, сов. в. арештува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Арестовывать, арестовать. 2) Забастовать (въ карточной игрѣ). Шейк. 3) Въ думѣ «про Самійла Кішку» употреблено въ значеніяхъ: вооружать и приготовлять къ стрѣльбѣ: Ой із города Трапезонта виступала галера... гарматами арештована. АД. І. 208. Тогді козаки собі добре дбали: сім штук гармат собі арештували, яссу воздавали. АД. І. 217.
Валочка, -ки, ж. Ум. отъ валка.
Догрома́джувати, -джую, -єш, сов. в. догрома́дити, -джу, -диш, гл. Оканчивать, окончить сгребать (сѣно).
Закихи́кати, -каю, -єш, гл. закахикати.
Клюхта, -ти, ж. Паяльная трубка (у трубочниковъ). Вас. 149.
Конечно нар. = конечне.
Обрипатися, -паюся, -єшся, гл. Оббиться, обвалиться. Обрипався мур. Вх. Лем. 441.
Околеса нар. Кругомъ. Мнж. 187. Cм. околяса, околясом.
Опучка, -ки, ж. Ум. отъ опука.
Увередитися, -джуся, -дишся, гл. Надорваться, повредить себѣ здоровье. Котл. Ен. І. 20. Не дуже греби, увередишся. Стор. II. 139. Не й кравці увередяться, шиючи на кожного по 100 жупанів. Лебедин. у.