Виметати, -таю, -єш, гл. Набросать, возвести, насыпать. Щоб мені та виметав високу могилу.
Глушманка, -ки, ж. Глухая, женщина.
Корінь, -ня, м. Корень. Камінь росте без коріня. Ум. корінець, корінчик. Схотілась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Хріну корінчик. Ув. коріни́ще. Істовк собі головище об дубове корінище.
Об'юшити, -шу́, -ши́ш, гл. Облить кровью. Як ударив лев у камінь, — кохті позлізали... Заревів лев, підняв лапи, лапи об'юшило.
Очепа, -пи, ж. Крюкъ, багоръ, которымъ притягиваютъ къ берегу плотъ.
Прогребти Cм. прогрібати.
Чіп II, меж. = Чіпа.
Чуга, -ги, ж. 1) Верхняя одежда у лемковъ: родъ суконной шинели, украшенной шнурками, съ пелериной, рукава зашиты и употребляются вмѣсто сумокъ, такъ какъ чуга носится только въ накидку. 2) Верхняя одежда у галицкихъ верховинцевъ — родъ свитки безъ рукавовъ и воротника изъ косматаго сверху сукна.
Шерепеня, -няти, с. Маленькая некрасивая дѣвочка. Мале шерепеня, при землі не знать, а вже в мачках.
Шнуровиці, -виць, ж. Корсетъ. Продай, мамо, дві телиці, купи мені шнуровиці: в мене циці трясуться, з мене хлопці сміються.