Давну́ти, -ну́, -неш, гл. см. Давити.
Масткосло́вити, -влю, -виш, гл. Умасливать, ублажать.
Мурава́, -ви́, ж. 1) = муріг. Прикрив ноги осокою, накрив очі муравою, жовте тіло рокитою. 2) соб. Муравьи. У дворах, по у лицях, коло церкви, як мурави народу. Ум. мура́вка, мура́вонька, мура́вочка. Кладу я кладку через муравку. В її ложки під порогом заросли мурогом, а тарілочки під лавкою заросли муравкою. Ой стежка да маленькая, муравочка зелененькая. Найшов купу муравки.
М'я́тися и мня́тися, мну́ся, мне́шся, гл. 1) Мяться. Терлось та м'ялось. 2) Мяться, не рѣшаться. Молоденький козаченько під оконечком мнеться.
Наґраму́зляти, -ляю, -єш, гл. Написать каракулями, грязно.
Рахман, -на, м. 1) По народному повѣрью: житель миѳической мѣстности, праведный христіанинъ. 2) Нищій. Потирахман плохий, поки собаки не обступлять.
Розстрелити Cм. розстрілювати.
Роспускати, -ка́ю, -єш, сов. в. роспусти́ти, -щу́, -стиш, гл.
1) Распускать, распустить, дозволить разойтись. Роспустив коні по всій оболоні. Роспустив вівчарь вівці та по крутій горі. Роспустив військо козацьке в славнім місті Жаботині. Кажуть таки, що не швидко їх роспустять. — Не журись, може ти його і сього вечора побачиш.
2) Распускать, распустить, распростереть, отпускать, отпустить, дать развернуться, распуститься. Ой ти, дубе кучерявий, нащо гілля роспускаєш. Як широка сокорина віти, роспустили. Косоньку роспущу. Наша пані хупава роспустила рукава. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? Хвіст роспустив. Канчук роспускає. Роспустіте ж ви шовковий невод. Червонії хрещатії давнії корогви.... роспустив, до води похилив. — губи, морду, язика. Говорить лишнее, много говорить, кричать. Та цить, невістко, та не распускай губи, як бачиш коцюбу, то позбіраєш зуби. Роспустив морду, як халяву. Не дай рукам волі, то й сам ке підеш у неволю, та язика ще не роспускай. — сльози. Расплакаться. Дивлюсь, а наша Уляна і сльозоньки распустила. — патьоки. Разревѣться. Чого роспустив патьоки? Адже не била, дак і мовчи!
3) Развязывать, развязать. Роспустив того міха, гад і поліз, і поліз з нього.
4) Распарывать, распороть. Піря вгорі, мов подушку що роспустило. Роспустю собі черево, повиймаю тельбушки. — шкіру. Разрѣзывать, разрѣзать кожу на куски.
5) Распространять, распространить. Роспустив королівські листи.
6) Распускать, распустить, избаловать. Бог нас покарає, що ми так дитину роспустили.
7) Распускать, распустить, растворять, растворить (въ жидкости). Вода вбірає або роспускає в собі по дорозі багато частин. О льдѣ: расплавить. Лід распусти.
8) Гасить, погасить (известь).
Рот, -та, м. 1) = ріт. Рот не город, не загородиш. 2) Отверстіе верші или ятіра, въ которое входитъ рыба. Ум. рото́к, рото́чок. Ув. ротяка.
Татонько, -ка, м. Ум. отъ тато.