Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Глас, -су, м. 1) = голос 1. Ном. № 1937. Почула його глас. Грин. І. 120. Коло їх двора а ні гласу. МВ. (О. 1862. І. 96). 2) Въ церковномъ пѣніи: гласъ. Затягнув на шестий глас. Ном. № 12442. Укупі б заспівали. Він усі гласи знає. Г. Барв. 197. 3) Звукъ. (К. Михальчукъ).
Ґензу́ра, -ри, ж. Раст. Gentiana. Желех. Вх. Зн. 13.
Дожи́н, -ну, м. Конецъ жатвы.
Зави́сти Cм. зависати.
Зняти, -ся. Cм. знімати, -ся.
Кручий, -а, -е. Вороновъ. — син — бранное слово. Да вже ж на Україні не одна жінка курку зготувала, тебе, ляха, кручого сина, на ніч чекала. АД. II. 114.
Ліни́вство, -ва, с. Лѣность, лѣнь. Допікали його за недбалість, за лінивство. Левиц. І. 425. Прогнала жінка його за лінивство. Г. Барв. 500.
Одужати Cм. одужувати.
Понапікати, -ка́ю, -єш, гл. Напечь. Всього понапинано. Мнж. 130. Вона заходилась, понапікала хліба. Грин. II. 85. Мати понапікала й понаварювала. Левиц. Пов. 154.
Ростріскати, -каю, -єш, гл. = рострощити. Грім забив одного чоловіка, геть його ростріскав. Гн. І. 18.