Відбігати 1, -гаю, -єш, гл.
1) Отбѣгать. Я вже своє відбігав, — біжи но ще ти: то чи не відбігаєш ніг.
2) О коровѣ: окончить случку.
Гріши́тель, -ля, м. Творящій грѣхъ, грѣшащій.
Ґеґа́цки, -цьок, ж. мн. = Ґарґачки. Ум. Ґеґа́дзьки.
Злотити, -чу, -тиш, гл. Золотить. Ширинку шила, золотом злотим.
Кортіти, кортить (кого и кому), гл. безл. Не терпѣться, тянуть къ чему, хотѣть и желать чего нибудь. Кортить литвинка скоринки. Хто язик держить за зубами, то того нічого не кортить. Як ріжуть птицю, то аж дріжу, так мене кортіло котиться тієї крови. Кортить таки тобі домівка.
Кругляк, -ка, м.
1) Вѣтряная мельница голландской системы.
2) Раст. Equisetum palustre L.
Навпо́мірки нар. — нести́. Нести ведро вдвоемъ, поддерживая коромысло съ двухъ сторонъ въ то время, какъ ведро находится посрединѣ коромысла. Он малі дівчата несуть відро води навпомірки.
Обклад, -ду, м. Дифтеритъ.
Погноїти, -ною, -їш, гл. Дать сгнить. Вже на току погноїв хліб.
Спосібність, -ности, ж.
1) Пригодность.
2) Случай, оказія.