Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понуритися

Понуритися, -рюся, -ришся, гл. Угрюмо опустить голову. Ой вийде брат, — понуриться, вийде матір, — зажуриться. АД. І. 270. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стор. II. 14.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 312.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНУРИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНУРИТИСЯ"
Дни́ще, -ща, с. 1) Ув. отъ дно. 2) Донце, дощечка, на одномъ концѣ которой садится пряха, вставляя въ другой гребень или кудель. Побігла до сусіди, позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти, аж веретено хурчить. Рудч. Ск. І. 178. Ум. Дни́щечко.
Заціди́ти, -джу́, -диш, гл. Сильно ударить, хватить. Грин. II. 172. Мир. ХРВ. 94. Турн перший зацідив Енея, що з плеч упала і керея. Котл. Ен. VI. 86. По потилиці й заціде. Г. Барв. 275.
Зеленя́к, -ка, м. 1) Насѣк. золотой жукъ, Cetonia aurata. Вх. Пч. І. 5. 2) пт. зеленушка. Fringilla chloris. Вх. Пч. II, 10.
Оббризькувати, -кую, -єш, сов. в. оббри́зькати, -каю, -єш, гл. Обрызгивать, обрызгать.
Освічувати, -чую, -єш, сов. в. освіти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Освѣщать, освѣтить. Світло так і б'є... освічує верби й вишні. Левиц. І. Зірочка зійшла, усе поле освітила. Мет. 80. 2) Просвѣщать, просвѣтить.
Перемочувати, -чую, -єш, сов. в. перемочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Измачивать, измочить.
Прилітити, -та́ю, -єш, сов. в. прилеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. 1) Прилетать, прилетѣть. Прилітає зозуленька над ними кувати. Шевч. 32. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити од родоньку вісти. Чуб. V. 222. Прилетів орел з чорної хмари. Мет. 167. 2) Быстро приходить, придти, пріѣхать, прибыть.
Сирян, си́ряний, -а, -е. Сырный, изъ творога, съ творогомъ. Мнж. 29. Та й привезли діжку сиру на коровай: та хвалимо Бога — сирян буде наш коровай. Грин. III. 532.
Теряти, -ря́ю, -єш, гл. 1) Терять, утрачивать, расходовать. Коли вмірать, то день терять. Шейк. Літа мої молодії, марне вас теряю. Гол. І. 323. 2) Портить. Середульший брат на те не потурає, с під червоного каптана чорні китиці видирає.... А старший брат теє забачає, середульшого брата на сміх підіймає.... Либонь ти собі жіноцький розум маєш, що ти на собі прекрасну одежу теряєш. АД. І. 109. Нехай тебе.... отець не лає, не проклинає, щастя й долі козацької твоєї не теряє. КС. 1882. XII. 491.
Хворий, -а, -е. Больной. Не вставай: ти хвора. Шевч. 192. Хворий лежить, та без пом'яти хліб їсть. Ном. № 8136.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОНУРИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.