Дебелі́ти, -лі́ю, -лі́єш, гл. Дѣлаться дебелымъ, толстѣть.
Доста́ток, -тку, м. Достатокъ, довольство, изобиліе, средства. Достаток чинить статок. Тогді любва бере, як достаток є. Він при достатку. Достаток добрий у його. Як би у мене достатки, то я б учився. Хто буде ховати (мерця)? На які достатки? У достатку живе. Живетъ безбѣдно. Въ твор. пад. употребляется въ видѣ нарѣчія, въ значеніи: достаточно, вдоволь. Аби хліба було достатком, а про яблука жити можно. Ум. достаточен.
Ламанка, -ки, ж. = терниця.
Лести́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Льстить. Не лести мене своїми пишними словами.
Покірливий, -а, -е. Смирный, кроткій. Покірлива дитина. Душі покірливі.
Потекти, -течу́, -че́ш, гл. Потечь. Ріки... потечуть.
Продай, -даю, м. = продаж. На продай — для продажи.
Тикати, -каю (-чу), -єш (-чеш), гл.
1) Тыкать, втыкать.
2) Давать, показывать (кукишъ). Вона йому дулі тиче.
3) Говорить «ты». Не тикай, бо мене царь ґудзиками обтикав. То це він на батька тикав?
Труна, -ни, ж. Гробъ. Ой умру я, мій миленький умру: зроби мені з клан-дерева труну. Ум. трунка, трунонька, труночка. Зроблю трунку з своїх дощок і принесу.
Хваска, -ки, ж. = фаска. Ум. хвасочка.
