Гарикати, -каю, -єш, гл. Ворчать, дѣлать постоянныя внушенія, придираться. Ви нічого не робите, бо нема на вас кому гарикати.
Голосний, -а, -е. 1) Громкій, голосистый, звучный. Отець Хома вага голосний. Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. Голосна гармата. Голосна луна розляглась серед тихої ночі.
2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Ум. голосненький.
Дво́рище, -ща, с. Дворище, мѣсто, гдѣ былъ дворъ, усадьба. Із льохів, будинків, стаєнь, із хлопського трупа на дворищі в Рарожинських стала чорна купа. О, панське дворище! бодай нічого доброго в тебе не вступило.
Довгоно́гий, -а, -е. Длинноногій. Довгоногий як чапля.
Дрочи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Метаться изъ стороны въ сторону отъ укусовъ оводовъ (о скотѣ). 3) Сердиться, бѣситься, капризничать. Оханися ж, не дрочися, не басуй, Панаску! 3) Дразниться. Ти дрочишся з мене.
Купайлочко, -ка, м. Ум. отъ купайло.
Лазнюк, -ка, м. = лазник.
Морськи́й II, -а́, -е́ Хлесткій (о вѣтвяхъ дерева). Морське дерево.
Письо, -ся, с. Личико. Там то Гандзя, там то зух, там то письо як пампух.
Сколювати, -люю, -єш, сов. в. сколоти, -лю, -леш, гл. Уколоть, заколоть, проколоть. Сколює кожну житину шилом. Ой ходила молода дівчина по лісочку да сколола білую ніжку на трісочку. Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами. Котрий котрого да на стрілочку сколе. Вони сами скололи того гайдамаку.
