Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гри́па, -пи, об. Неповоротливый человѣкъ, неуклюжая толстая женщина. Черк. у. Чуб. VII. 575. Така грипа; як іде, то й земля гуде. Новомоск. у. Ув. Гри́пище. Новомоск. у.
Зубань, -ня́, м. Человѣкъ съ большими выдающимися зубами. Черк. у.
Лахманник, -ка, м. 1) Тряпичникъ. 2) Ветошникъ. Желех.
Намовля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. намо́вити, -влю, -виш, гл. 1) Уговаривать, уговорить, убѣждать, убѣдить, склонять, склонить. Намовили її, щоб випросила собі Одарку. МВ. І. 74. П'є в корчмі, гуляє, дівча намовляє: «Ходи, дівча, з нами, з нами двораками». КС. 1883. IV. 906. 2) Наговаривать, наговорить, клеветать, наклеветать.
Підкопувати, -пую, -єш, сов. в. підкопа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Подкапывать, подкопать. Ось підкопує, мовляли, під ним землю зрада. К. Псал. 23. 2)кого́. Подкапываться, подкопаться подъ кого, вредить, повредить кому. Свої своїх підкопували і чужому під ноги підвертали. О. 1862. III. 25.
Пообдавати, -даю́, -єш, гл. Дать (многимъ).
Поцятатися, -та́юся, -єшся, гл. Сыграть въ четъ и нечетъ. Кв.
Стверділий, -а, -е. Отвердѣлый.
Учар, -ра, м. = вівчарь. Вх. Лем. 476. Cм. увчар.
Хуторянський, -а, -е. Свойственный хуторянам. Прості хуторянські звичаї. К. (О. 1861. І. 117). Хуторянські вечори. Левиц. Пов. 146.