Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відпрохувати, -хую, -єш, сов. в. відпрохати, -хаю, -єш, гл. = відпрошувати, відпросити.
Дворя́нство, -ва, с. Дворянство. Тим дворянством пишаючись, училася шляхта, як достатком та гонором переважить брата. К. Досв. 171.
Захи́стя, -тя, с. = захист 1. Захистя инше ти знайшов. Щог. Сл. 105.
Мару́дно нар. Копотливо, медленно, мѣшкотно.
Поприростати, -та́ємо, -єте, гл. Прирости (во множествѣ). «Де ваші мизинці-пальці і ліві уші?» Потім показав їм, попритуляв всякому до руки, до ноги і уха до голови, — знов поприростали. Рудч. Ск. І. 109.
Слушний, -а, -е. 1) Надлежащій, порядочный, приличный. До плуга треба слушного погонича, щоб проворний був. Борз. у. 2) Своевременный. слушний час. Надлежащее, удобное время. Підожду до слушного часу. 3) Справедливый, основательный (о доказательствѣ, замѣчаніи, поступкѣ). 4) Надлежаще взрослый для работъ. Слушні вже діти. Н. Вол. у.
Таганувати, -ну́ю, -єш, гл. Остановиться въ степи для приготовленія кушанья. Шейк.
Тростяний, -а, -е. Тростниковый. Щоб ти мені з трости поставив дом.... вистроїв тростяний палац. Чуб. II. 191.
Хиб меж. отъ глагола хибнути. Підперся рукою та й задрімав, а рука хиб! я й прокинувся. Н. Вол. у.
Ховувати, -вую, -єш, гл. Воспитывать, вскармливать. Вх. Лем. 478.