Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вапнити, -пню, -ниш, гл. = вапнувати. Желех.
Ганебний, -а, -е. Позорный, безчестный, постыдный.
Гармонійний, -а, -е. Гармоническій. Желех.
Жерстя́нка, -ки, ж. Жестянка. Харьк.
Лизну́ти Cм. лизати.
Несмертельність, -ности, ж. Безсмертіе.
Потрапляти, -ля́ю, -єш, сов. в. потрапити, -плю, -пиш, гл. 1) Попадать, попасть, дѣлать, сдѣлать въ мѣру, въ ладъ. Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати. Чуб. V. 412. Молоте та потрапляє, щоб солома їдоміша була скотині і не дуже вимолочує зерно. Грин. І. 299. Його в ступі не потрапиш. Посл. Я не потраплю з вами співати, а може й пісні такої не знаю, яку ви знаєте. Котл. МЧ. 425. 2) Улучить время, выбрать время. Ну й ми потрапили орати — саме в дощ. Н. Вол. у.
Скопище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стояли копны или стоги. (Залюб.).
Сюрчати, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Жужжать, трещать (о насѣкомыхъ). Там коники (польові) кричали та сюрчали. Мир. ХРВ. 39. 2) Жужжать (о веретенѣ). Веретено сюрчить. Мир. Пов. I. 134.
Цвяшок, -шка, м. Ум. отъ цвях.