Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

богун

Богун, -на, м. 1) Горизонтальная жердь, перекладина, на которой развѣшиваютъ сушить рыбу. Азовск. море. (Стрижевск.) 2) Желудокъ, первый желудокъ жвачныхъ животныхъ, rumen. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 80.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОГУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БОГУН"
Безгласний, -а, -е. Безгласный. Був німий я і безгласний. К. Псал. 10.
Гнихіть, -тя, м. = ніготь. Прил. у.
Ґрульо́вина, -ни, ж. = Ґрулянка. Вх. Уг. 235.
Заме́люватися, -лююся, -єшся, гл. Завираться. Він уже замелюється. Харьк. у.
Заті́сувати, -сую, -єш, сов. в. затеса́ти, -тешу́, -шеш, гл. 1) Обтесывать, обтесать, заострять, заострить. 2) Только сов. в. Начать тесать.  
Нажи́ти, -ся. Cм. наживати, -ся.
Нюнявий, -а, -е. Плаксивый.
Різня, -ні, ж. 1) Бойня. Н. Вол. у. 2) Убой. Грин. III. 283. Волів женуть на різню. Остер. у.
Тремтіння, -ня, с. Дрожаніе.
Фрайтер, -ра, м. Єфрейторъ. Желех. Фрайтер, прочитайте мені лист. Федьк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БОГУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.