Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відрубно нар. Отдѣльно.
Дересень, -сня, м. Раст. Polygonum minus. Вх. Пч. І. 12.
Зарича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заревѣть. Корова... прийшла домів та й заричала. Ном., стр. 304. № 496. Вів зариче. Шух. І. 89.
Заявля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. заяви́ти, -влю́, -виш, гл. Заявлять, заявить, объявлять, объявить. Моя любая дитино, заявляю тобі мою волю. Стор. МПр. 71. Треба, мати, людям заявляти. Чуб. V. 734.
Казання, -ня, с. 1) Говореніе. 2) = казань.
Оточини, -чин, ж. мн. 1) Жиръ на тонкой кишкѣ. Конотоп. у. 2) Зерно или муха, остающаяся послѣ перетачиванія на решето.
Похрестини, -тин, ж. мн. Празднество на второй день крестинъ. То-же, что и проди́рини, очедирини. Мил. 27.
Сипонути, -ну, -неш, гл. Сильно посыпать сразу. Комарів як сипоне, то аж світа не видко. Зміев. у.
Сподобити Cм. сподобляти.
Спорий, -а, -е. 1) Скорый, успѣшный. Де руки й охота, там спора робота. Ном. № 11016. 2) Довольно большой, объемистый.