Відвіювати, -віюю, -єш, сов. в. відвіяти, -вію, -єш, гл. Отвѣвать, отвѣять.
Вітати, -таю, -єш, гл. 1) Привѣтствовать. Пан того попа вітає: Ну що, батюшко, як ваш хліб? роспитує. 2) Принимать (гостей). Тобою, рибо, гостій вітати, а моїм пером листи писати. Тогді стали його вітати медом шклянкою і горілки чаркою. 3) Приглашать. Музику наймає і нерівню титарівну у танець вітає. 4) Заходить. Хто вірно кохав, той часто вітає. 5) Витать, носиться. Сам Бог вітав над селом.
Гидосний, -а, -е. = гидкий.
Догане́ць, -нця́, м. Ум. отъ II. Доган.
Дужо нар.
1) Сильно, мощно.
2) Здорово.
Калмичити, -чу, -чиш, гл. Смачивать снопы въ жидкой глинѣ предъ покриваніемъ ими крышъ.
Острушки, -шок, ж.
1) Цвѣты: кавалерскія шпоры.
2) Стружки. Чорт взявся стругати вовка, а з остружків зробилися шершні.
Пхикання, -ня, с. Хныканье, всхлипываніе.
Таляпанина, -ни, ж.
1) Занятіе, возня съ чѣмъ либо жидкимъ.
2) Пачкотня. Не люблю тої таляпанини коло хати.
Хвортунити, -нить, гл. безл. Везти, удаваться. Йому хвортунить.
