Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полошкати

Полошкати, -каю, -єш, гл. Вспугивать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 288.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОШКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛОШКАТИ"
Бідашка, -ки, ж. Ум. отъ бідаха.
Біжак, -ка, м. Степная узенькая тропинка. Новомоск. у.
Блаватний, -а, -е. Шелковый.
Водильця, -лець, с. мн. Удила. А поводи все реміннії, а водильця все залізнії. Рк. Макс.
Гладчати, -чаю, -єш, гладшати, -шаю, -єш, гл. Полнѣть, толстѣть, жирѣть. Гладчаєш що-дня, — ні вроку тобі. Левиц. І. 140.
Зба́яти, зба́ю, -єш, гл. Сказать, разсказать. Що таке, дідусю? — Ні, сього не збаю, — не можу — не силуй! Кузьменко (О. 1861. II. 44). Неборята молодиці, збайте за мя, збайте, мене курва зчарувала, — радиці мі дайте. Гол. IV. 498.
Міхува́тий, -а, -е. Мѣшковатый. Ото ще Іван міхуватий. Черк. у.
На́йство, -ва, с. Напасть? Встрѣчается въ заговорѣ, произносимомъ, когда идти на судъ: «Вовчими зубами одгризуся, ведмежою силою одборюся, — я цього найства нічого не боюся». Чуб. I. 95.
Поетів, -това, -ве Принадлежащій поэту. Душа поетова святая. Шевч. 561.
Смалятина, -ни, ж. Запахъ горѣлаго. Торік була пожежа, а й досі ще смалятину чуть. Ном. № 4125.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛОШКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.