Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Аго́сь! меж. Означаетъ призывъ и откликъ: Ау! го, го! Эй! Послушай! Аго́у, старий! — Агоу! — Чи Семену пак буде годів з 20? — Ато ж. Морд. Оп. 1861. 20.
Безділля I, -ля, с. 1) Бездѣліе, праздность. 2) Лѣнтяй, лѣнтяйка. Грин. III. 61. Доню ж моя, доню, да яке ти ледащо.... да яке ти безділлє! Чуб. V. 905. Не смійся ти, ледащо, не смійся ти, безділля. Мил. 74. 3) Мелкія пустячныя вещи, пустяки, бездѣлица. Мкр. Н. 4. Оснівочку пропила, клубки на похмілля, — нехай теє не лежить у скрині безділля. Н. п. Убрав бабу в усяке безділля. Грин. ІІІ. 342. Всяке зілля безділля. Мил. М. 63.
Вінувати, -ную, -єш, гл. Надѣлять приданымъ, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.
Гука́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Случаться, совокупляться. Вх. Уг. 234.
За́кут, -та, м. Закоулокъ, уголъ. Ой з-за гори чорні хмари в закуті. Чуб. V. 1004. Ум. за́куток, за́куточок. Въ этой формѣ употребляется въ смыслѣ: убѣжище, пріютъ. В її серці знайшовся добрий, теплий закуточок для милого хлопця. Левиц. Пов. 383.
Лавиця, -ці, ж. 1) = лава і. Я його кладу на полицю, а він паде на лавицю. Ном. № 13072. Въ гуцульской стаї служитъ постелью. Шух. І. 187. У гончаровъ къ ней прикрѣпленъ гончарный кругъ, на ней лежить глина, стоять жо́рна и пр. Шух. І. 260 — 262. 2) лавиця сенаторська. Сената, собраніе сената. Кати сидять на лавицях в сенаті. K. ЦН. 208. 3) Подставки для веретінника. Шух. І. 149. Ум. лавичка. Усядь, брате, на лавичку, сьорбай добру наливочку. Гол. І. 209.
На́ворот, -ту, м. 1) Поворотъ. Желех. 2) Возвращеніе; повтореніе. Желех. другим, третім etc. наворотом. Во второй, въ третій etc. разъ. Желех.
Пообривати, -ва́ю, -єш, гл. Оборвать (во множествѣ). Вишні вже пообривали, а сливи ще й не починали. Черниг. у.
Славетник, -ка, м. 1) Славный, прославленный человѣкъ. Чому славетникам, тим шейхам, тим емирам так, як йому, Бог жизні не являвся? К. МХ. 17. 2) Въ прежнее время: мѣщанинъ. Нема її в славетників-міщан. К. ПС. 61. Наші крамарі-славетники. К. ЦН. 220.
Фрасуватися, -суюся, -єшся, гл. Сильно безпокоиться, тревожиться, печалиться. Най ся мама не фрасує. АД. І. 85.