Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поліщук

Поліщук, -ка, м. Житель Полѣсья. О. 1861. І. 264.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 285.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛІЩУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛІЩУК"
Мале́сечкий, -а, -е., Ум. отъ малий.
Оврах, -ха́, м. Сусликъ. У меншого (брата) або градом виб'є (хліб), або оврах понівечить. Стор. І. 18. Ум. овражок, оврашо́к. Стор. МПр. 44.
Перем'яшкурити, -рю, -риш, гл. Перемять.
Переспатися, -сплю́ся, -пишся, гл. 1) = переспати 1. Переспийся зо ўном їдну ніч. Гн. І. 42. 2) Выспаться. Ой ще бурлак не здрімався, вже господарь переспався. Чуб. V. 1014.  
Попересукувати, -кую, -єш, гл. Пересучить (во множествѣ).
Свинячка, -ки, ж. Ум. отъ свиняка. 2) Раст. = свинюха. Вх. Пч. II. 33.
Собор, -ру, м. 1) = собір. 2) Соборъ, церковь соборная. Золотоверхі собори в Київі. Левиц. І. 214. Ум. соборець, собо́рчик.  
Спроможний, -а, -е. , — ній, -я, -є. Имѣющій возможность, средства.
Трепетик, -ка, м. Въ сѣделкѣ: металлическая дужка, сквозь которую проходитъ черезсѣделень. Харьковъ. (Лобод.).
Удаток, -тку Подарокъ, даяніе. Був у лікаря: казав, щоб без нічого не приходив; їм усе треба вбитків.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛІЩУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.