Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поліщук

Поліщук, -ка, м. Житель Полѣсья. О. 1861. І. 264.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 285.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛІЩУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛІЩУК"
Відміл, -лу, м. Отмель. Радом. у.
Гидити 2, -джу, -диш, гл. Пачкать, марать; переносно: безчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна. Н. Вол. у.
Їстовець, -вця́, м. Болѣзненный аппетитъ. Се в його їстовець. Ном. № 12224.
Колубаха, -хи, ж. Ковбаня. Желех.
Пирскати, -каю, -єш, гл. 1) Брызгать, разбрызгивать, разбрызгиваться. 2) Раскатываться. 3) Фыркать.
Повгодовувати, -вую, -єш, гл. Откормить (многихъ).
Протарахкотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Простучать, прогромыхать (быстро). Хтось возом протарахкотів проз хату.
Решетина, -ни, ж. = решето. Малий коровай сплели, в ситині, в решетині, що не стане всій родині. Рк. Макс.  
Решіточка, -ки, ж. Ум. отъ решітка.
Упосажити Cм. упосажувати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛІЩУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.