Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Ґорсе́т, -та, м. = Керсет.
Киянський, -а, -е. Кіевскій. В хаті мило та любо глянути: лавки й столи липові, образи киянські, хороше помальовані.
Ма́ковиця, -ці, ж. Вершина купола церкви, вершина горы.
Напа́рити, -рю, -риш, гл. Напарить.
Повідтинати, -ка́ю, -єш, гл. Откупорить (во множествѣ).
Спохватитися, -чуся, -тишся, гл. Схватиться, вскочить. Ой пойду я на Вкраїну иншої шукати! Мила спохватилася, у ноги вклонилася.
Сукервиця, -ці, ж. = сукровиця.
Царенко, -ка, м. Царевичъ. Як його (царя) не було дома. — народились царенко і царівна.
Шмуляти, -ляю, -єш, гл. = шмугляти. Годі працюватись та шмуляти шию задарма.
