Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

полільник

Полільник, -ка, м. Подольщикъ. Харьк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 284.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛІЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОЛІЛЬНИК"
Вивільга, -ги, ж. Иволга. Кричить жовта вивільга. О. 1862. IV. 72.
Воркнути, -ну, -неш, гл. Мурлыкнуть. А ти, сірий, воркни. Мил. 39.
Галасувати, -сую, -єш, гл. Драть гордо, кричать, вопить. Мій дом не улиця, де кожний може галасувати. Левиц. Пов. 269. Жінки, пороспускавши коси, росхрістані і без свиток.... галасували на ввесь рот. Котл. Ен. VI. 52.
Закува́ти Cм. заковувати.
Лу́скатися, -каюся, -єшся, гл. 1) = лузатися. 2) Трескаться, лопаться.
Наву́сся, -ся, с. Едва пробивающіеся усы. Дарма, що був молодиком безвусим, ніхто з його молитви не сміявся, бо серед братиї, з своїм навуссям русим, в стоянні був рівен монахам довговусим. К. МБ. II. 132.
Наманта́чити, -чу, -чиш, гл. Наточить косу (мантачкою).  
Промінятися, -ня́юся, -єшся, гл. Помѣняться. Проміняймось: дайте мені таку рибу золоту і срібну, а я вам птичку. Рудч. Ск. І. 163.
Старожитній, -я, -є. = стародавній. Горе, що старожитні козаки, що з предкувіку козаками бували, військовій черні позавиділи. К. ЧР. 197.
Фудулитися, -люся, -лишся, гл. Быть надменнымъ, высокомѣрнымъ, гордиться, чваниться. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОЛІЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.