Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Верблик, -ка, м. Принадлежность уздечки, — задвижки, удерживающія съ обѣихъ сторонъ уздцы, вкладываемыя въ ротъ лошади. (К. П. Михальчукъ).
Дзюркота́ти, -чу́, -чеш, дзюркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Течь съ шумомъ, журчать. Дзюркотіла з гори вода, збігаючи ринвою між кущами. Левиц. Пов. 276. А срібная хвиля.... дзюркотить. К. Досв. 70.
Дужний, -а, -е. Дугообразный, сводообразный. Дужна стеля. Радом. у.
Зімни́к, -ка, м. Раст. Aster animus L. ЗЮЗО. І. 168.
Зі́ронька, зірочка, -ки, ж. Ум. отъ зірка.
Позаломлювати, -люю, -єш, гл. = позаламлювати.
Родачка, -ки, ж. Родственница.
Спотикайло, -ла, м. 1) Спотыкающійся. 2) = спотикач. Варенуха, спотикайло, сахарна палянка. Мкр. Н. 34.  
Турун, -на, м. Насѣк. Carabus, жужелица. Вх. Пч. І. 5.
Утечи, -чу, -чеш, гл. = утекти. Чоловік не годен своїй долі утечи. Федьк.