Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вилізати, -ваю, -єш, гл. = вилазити. Вх. Лем. 398.
Виступка, -ки = покритка. Вх. Зн. 7.
Глуша́н, -на́, м. Глухой человѣкъ. Коли сі кам'яні боги очима бачать, коли сі глушани ушима чують.... К. МХ. 19.
Засва́тати, -таю, -єш, гл. Посватать. Того ж дня, як Катря їм згордувала, засватав другу дівчину. МВ. ІІ. 132. А кого за тебе засватаєм? Грин. І. 205. Прийшов Євхимка, заплакав: «хтось мою Марійку засватав». Чуб. III. 207.
Ледаче́нький, -а, -е., Ум. отъ ледачий.
Льом, -му, м. Раст. Ulmus montana. ЗЮЗО. І. 140.
Невмисне нар. Неумышленно, ненарочно.
Підкурювати, -рюю, -єш, сов. в. підкури́ти, -рю́, -риш, гл. Подкуривать, подкурить, пустить дымъ подъ что нибудь. Ой циганочка да доріженька її волю вволила: ой одрізала да русої коси, козака підкурила. ЗОЮР. II. 255. (Горицвітом) добре од курячої сліпоти підкурювать. Чуб. І. 82.
Розшерепа, -пи, об. Человѣкъ, ходящій разставя ноги.
Сховач, -ча, м. Прячущій что либо, берущій на сохраненіе. Мир. ХРВ. 166.