Байка, -ки, ж.
1) Басня. «Кажи казки!» — Не вмію. — «Кажи байки!» — Не смію. — «Кажи сякої-такої небилиці»! Не все те правда, що байка каже. Байки Л. Глібова. Як пан лягає спать, то він йому каже байки.
2) Бездѣлица, шутка, пустяки. Лайка — байка, а битва — молитва. Байка плавати, але як би казали нурка дати.
3) = бая. На дівочках плаття — все клин та китайка та зеленая байка. Ум. баєчка. Я вигадав, лежачи на печі, для вас сюю баєчку, паничі.
Викпити, -плю, -пиш, гл. = видурити.
Горо́хуватий, -а, -е. Подобный гороху, сморщенный. Щиколотки стали горохуваті. О смушкахъ: съ тугими, гороховидными завитками.
Опарь, -рі, ж. опарь, -ря, м. 1) Незамерзающее мѣсто на болотѣ. 2) Промоина, продушина во льду.
Пирний, пирнячий, -а, -е. Пряный.
Пороздрочуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Придти въ раздраженіе (о многихъ).
Привітний, -а́, -е́ Привѣтливый. До всякого привітна й ласкава. Ум. привітненький.
Решт, -ту, м. = решта.
Таки сз.
1) Таки, все таки, при всемъ томъ. Хоть не своє — позичене, а все таки лихо. З Запорожжя понаходило таки чимало січовиків. Не скажу таки тобі.
2) Именно, же. Таки ж той самий осавула, що колись приходив за Василем, раз зайшов до Ганни в хату. Поїхали вони, моя прабаба, а її вже прапрабаба, із своїм таки чоловіком на ярмарок.
Хорявий, хорячий, -а, -е. Болѣзненный.
