Блудити, -джу, -диш, гл.
1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ми блудили цілий ліс.
2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби.
3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре.
Виварювати, -рюю, -єш, сов. в. виварити, -рю, -риш, гл. Вываривать, выварить. ви́варив з нього воду. Измучилъ его, истомилъ.
Відмовка, -ки, ж. Отговорка. Віддати без жадної відмовки.
Грізд, гро́зду, м. Пробка.
Гурда́, -ди́, ж. 1) = Вурда. 1. 2) = Вурда 2.
Дівочка, -ки, ж. Ум. отъ діва.
Жмак, -ка, м. Охапка, пучекъ. Дай, хлопче, жмак сіна коневі. Жмако́м, жмачко́м. Въ скомканномъ видѣ. Жмачком кинув одежу. Жмачком не зв'язуй.
Коростовий, -а, -е. = короставий. Не тіш тещі коростовим зятем.
Поярок, -рку, м. Шерсть съ молодыхъ ягнятъ.
Століття, -тя, с. Столѣтіе.