Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поголос

Поголос, -су, м. = поголоска. Поголос розійшовся по всій околиці. Єв. Л. IV. 14.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 234.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОЛОС"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОГОЛОС"
Гложу, -жеш, гл. Глодать. Воліла б мати твердий камінь глодами. Гол. І. 285. Дітей годувать, як камінь глодать. Черк. у. Ой кусайте, хоч глодайте, тільки мене не займайте. Чуб. V. 547. Не борони козі ліса, — най гложе. Чуб. І. 258.
Зсіданина, -ни, ж. Створожившаяся часть молока, творогъ, образовавшійся при окисаніи молока. Вх. Лем. 421.
Конечне нар. 1) Непремѣнно, неизбѣжно. Вони почули, що за пшеницею треба конечне йти в двір фараонів. Опат. Любилося двоє дітей сердечне, присудив Господь розлучити конечне. Грин. III. 251. 2) не конечне. Не совсѣмъ, не очень. Не конешне вона влюбляла, як до чоловіка трапиться гість. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Купальночка, -ки, ж. Купальская ночь. Тепер нічка-купальночка, — не виспалась наша панночка. Чуб. III. 212.
Настирливий и настирний, -а, -е. Надоѣдливый. Настирлива муха. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. Настирна дитина.
Нудкий, -а́, -е́ = нудний.
Повх, -ха, м. = пільх. Вх. Пч. II. 5.
Сажниця, -ці, ж. Сорочка, въ которой чистять трубы отъ сажи. Конст. у.
Стрілити Cм. стріляти.
Шулий, -а, -е. О волѣ: съ рогами внизъ. Рудч. Чп. 255.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОГОЛОС.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.