Жма́кати, -каю, -єш, гл. 1) Жевать. 2) = жмакувати 2.
Карасір, -ру, м. Керосинъ.
Кудерь, -дря, м. 1) Локонъ, кудря. Употребляется болѣе во мн. кудері и кудрі. Золотою гребіночкою кудрі росчесав. Від роскоші кудрі в'ються, від журби січуться. 2) Самый верхній кудрявый или загнутый конецъ верхушки дерева (употребляется больше въ Ум. формѣ). Ум. кудерець, кудрик, мн. кудерьки, кудречки, кудроньки. Сам верхний конецъ смереки се когутик.... Когутик закривлений се кудрик. Росте деревце тонке-високе, а на вершечку кудеревеньке, а в тім кудерці золоте крісельце. Кудерьки чеше.
Навко́пить нар. Рикошетомъ. Дай камінця, я кину навкопить.
Надури́ти, -рю́, -риш (кого), гл. 1) Обмануть. 2) Наобманывать многихъ.
Нездужати, -жаю, -єш, гл.
1) Не имѣть силъ, быть не въ силахъ. Конфедерат п'яний нездужа встать. Четвертинський нездужав більш бороться з своїм коханням.
2) Быть больнымъ, болѣть, хворать.
Порскливий, -а, -е. = порский 1. Не спотикавшись, кінь порскливий біжить, пуска по вітру гриву.
Прижовкнути, -кну, -неш, гл. Нѣсколько пожелтѣть.
Стиха нар.
1) Тихо, тихонько. Стиха словами промовляє. Стиха підхождає. Та все стиха у гуслоньки грає.
2) Изподтишка, украдкой. Нехай брешуть, нехай брешуть, добрешуться лиха, а ми двоє, серце моє, любімося стиха. Ум. стихенька, стихесенька. Пливи, пливи, мила, стихенька водою.
Тепло 2, -ла, с. Тепло, теплота. Поки трип'ять (неділь по Різдві) не мине, поти тепла не буде.
