Брикатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Лягаться. Знай, кобило, де брикати. І все кобилок поганяє, що оглобельна аж брикає. Старій кобилі не брикаться, сивій бабі не цілуваться. 2) Артачиться; капризничать, зазнаваться. Пархоме! в щасті не брикай: як більш нема, то й так нехай.
Висурмити, -млю, -миш, гл. Протрубить.
Гидко нар. Гадко, противно, мерзко, отвратительно, плохо. І живеш гидко, і їсти бридко, як лихо чепає. Та й гидко ти танцюєш, бабо! — Е, так довго.
Голубиця, -ці, ж.
1) Голубица, голубка. Подай мені лука й три стрілиці, бо я й побачив три голубиці.
2) Ласкательное слово. Ідеш від нас, о царице, іди, іди, голубице!
Джерме́льце, -ця, с. Ум. отъ джермело.
Ми́зка, -ки, ж. Мездра на кожѣ.
Нівроку нар. Не сглазить бы. Бач як поправивсь, нівроку йому.
Притрухлий, -а, -е. Слегка подгнившій. Притрухле дерево.
Розбігатися 1, -га́юся, -єшся, сов. в. розбігтися, -жуся, -жишся, гл.
1) Разбѣгаться, разбѣжаться въ разныя стороны. Синки мої дорогії, беріть коні воронії, розбігайтесь битим шляшком.
2) Разбѣгаться, разбѣжаться (для толчка, прыжка).
Самосвідомість, -мости, ж. Самосознаніе.