Бусі. Дѣтск.: падать, упасть, упадешь
Воювання, -ня, с. Веденіе войны, война. Їх уста м'які як масло, а на серці воювання. Не кидав свого запорозького звичаю — воювання.
Голобля, -лі, ж. Оглобля. Не по коню, та по голоблях. Cм. оглобля.
Зрячий, -а, -е. Видящій, зрячій.
Лакерда, -ди, ж. Порода морской рыбы.
Латаний, -а, -е. Покрытый заплатами. Лучче своє латане, ніж чуже хапане. Латану свитину з каліки здіймають. Батько каже: не поїду: в мене сани не латані. латаний талан. Несчастная участь. Ой тумане, тумане, — мій латаний талане! Чому мене не сховаєш оттут серед лану?
Пелеханя, -ні, ж. = пелеханка. Ой у млині два камені, — і один не меле, відібрала пелеханя сокола від мене.
Півкоречник, -ка, м. Водяная мельница, въ которой вода падаетъ на колесо на половинѣ его высоты, отчего оно вращается назадъ, т. е. въ сторону, противную движенію воды.
Погрімати, -ма́ю, -єш, сов. в. погрімати, -маю, -єш, гл.
1) Став грім погрімати, стала чорна хмара наступати. Вже переходить гроза, — ще трохи погріма та й затихне.
2) Гремѣть, погремѣть, громыхать, погромыхать, стучать, постукивать, постучать. Із разних пищаль погрімали, Хмелниченка гетьманом поздоровляли. Отав козак конівкою по мосту добре погрімати.
3) Только сов. в. Покричать, накричать на кого. Пан економ погрімав і вийшов. А щоб оттам росердиться, погрімать — на наймита, або так на кого — ніхто і не чув ніколи.
Туркати, -каю, -єш, гл.
1) О горленкѣ: ворковать.
2) Твердить не переставая, говорить не переставая все о томъ же. Туркав йому, туркав, поки він таки послухав мене.
