Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Барник, -ка, м. Родъ птицы. Вх. Лем. 390.
Лю́дність, -ности, ж. Населеніе. Желех.
Первінчик, -ка, м. Первый рой. Кладе бджолоньки у три лавоньки, а первінчики у чотире. Гол. II. 15. Cм. первинчики.
Підіцькнути, -кну, -неш, гл. Подбить? подстрѣлить? Ген перед шведами своїми Карл із носилок виглядав... Не залюбив небіжчик кулі, його що вранці підоцькнули. Греб. 353.
Підкочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. підкоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Подкатываться, подкатиться. Котиться хміль із-між города та підкотився під ворота. Мет. 194. Під Солодьки підкочувавсь жидівський віз і на йому сидів Антоній Люборацький. Св. Л. 308.
Підлога, -ги, ж. 1) Дощатый полъ. Шух. І. 174. Грин. II. 102. А в нашого свата у хаті підлога. Гол. IV. 447. Жаба седіла під підлогою. Чуб. II. 47. 2) Въ ткацкомъ станкѣ (кроснах): два передніе и два задніе столба (коники), соединенные боковыми планками. Шух. І. 254.  
Повіддирати, -ра́ю, -єш, гл. Оторвать, отодрать (во множествѣ).
Призва, -ви, ж. Призывъ въ военную службу. Ходив на призву виймати жеребки. Васильк. у.
Причапати, -паю, -єш, гл. Приплестись. Причапали старі баби, охаючи. МВ. (О. 1862. І. 81).
Харцизник, -ка, м. = харциз. Харцизники! вони в заклад від лоня беруть дітей у матері-вдовиці. К. Іов. 53.