Викликати 1, -каю, -єш, сов. в. викликати, -чу, -чеш, гл. Вызывать, вызвать. Листи читали, козаків у поход викликали. Виклич мені дівча з хати.
Відшиб, -бу, м. Въ выраж. на, у відшибі. Въ сторонѣ. А жив той дід богоугодний на одшибі за греблею. Сидів ув одшибі од гурту. Оддав дочку на одшиб.
Заділи́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Ошибиться при сдачѣ картъ. Шкода, хлопче, заділивсь! Перемащуй, лишень, гаразд, та не заділись.
Квапити, -плю, -пиш, гл.
1) Торопить.
2) Совать. Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду.
Козуля, -лі, ж.
1) Маленькая корова съ загнутыми назадъ рогами.
2) Насѣк. Cerambyx.
3) Двойной крючекъ для ловли рыбы. Ум. козулька.
Ли́пець, -пця, м. 1) Мѣсяцъ іюль. Одного літнього гарячого дня в місяці липці 184... року з города Тули вийшла купка хлопців. 2) род. пад. — пцю. Липовый медъ.
Ожина, -ни, ж.
1) Ежевика, Rubus fructicosus. Утирається жаркою кропивою, малює брови синьою ожиною. Ум. ожи́нка, ожи́нонька, ожи́ночка. Употребляется какъ ласкательное къ женщинѣ. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная, і перепілко моя утішная.
2) мн. ожини. Раст. Rubus caesius. Cм. колодюх, деринник.
Пазуха, -хи, ж. 1) Пазуха. Не грій гадюку в пазусі, бо вкусить. А воно, як янголятко, нічого не знає, маленькими ручицями пазухи шукає. 2) Cм. ґельґів, сокира. 3) На большой лодкѣ, называемой дуб — помѣщеніе для пассажировъ и груза. Ум. пазушка. Нарвали повнісінькі пазушки огірків.
Пересістися, ся́дуся, -дешся, гл. О морозѣ: ослабѣть, уменьшиться. Ну, та й мороз же позавчора був, аж у ніс кололо. А вчора, так ополудні, пересівся, і тепер бач як тепло. Пересядься, морозе!
Ціцібенька, -ки, ж. Хохлатый жаворонокъ, Alanda cristata L.