Зубець, -бця́, м.
1) Зубець — какъ фигура и какъ часть снаряда (напр. зубці у грабля́х. ; сдѣланный изъ матеріи и пр. какъ украшеніе одежды.
2) Зубокъ, часть чесночной луковицы, распадающейся на части.
3) мн. зубці. Кушанье изъ очищенныхъ зеренъ ячменя — сваренныхъ или поджаренныхъ. На закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу. Ум. зубчик.
Начинатися, -наюся, -єшся, сов. в. начатися, -чнуся, -нешся, гл. Начинаться, начаться. Рожа одцвілася, а калина началася.
Облесливість, -вости, ж. Льстивость.
Околотувати, -ту́ю, -єш, гл. = околотити 1.
Поодч.. Cм. повідч..
Пробіратися, -ра́юся, -єшся, сов. в. пробра́тися, -беруся, -ре́шся, гл. Пробираться, пробраться. Довго того росказувати, як наша сердешна Оксана з своїм Митриком пробіралась через усі міста до свого села.
Просвіта, -ти, ж. Просвѣщеніе, образованіе. Просвіти за плечима не носити. І сей лист не мусить пропасти із історії української просвіти. На тому й скінчилася наука й просвіта Сухобрусівен.
Самокоска, -ки, ж. Косилка, жнея.
Чинчериї, -їв (м. ?). Кандалы, оковы.
Шевчук, -ка, м. Сапожный подмастерье, сапожный ученикъ.