Гловень, -ня, м. = гловарь.
Лю́де, -де́й, мн. 1) Люди. Бог Богом, а люде людьми. Бог судить не так, як люде. От уже й люде трапляються, — от уже й заміж пора — Які там, мамо, люде? — Харько Кабиця. з його люде будуть. Изъ него толкъ будетъ. Я тоді ще бачив, які з його люде будуть. вас за людей мають. Васъ считаютъ за людей, къ вамъ относятся какъ къ людямъ. в людях. Публично, при народѣ. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. 2) Простой народъ. Дивись! пан, а балака, як люде. Чи пани, чи люде? То пани, а ми люде. Ум. людки́. людоньки, людочки. Людоньки! та де в мене гроші взялися? Людочки! як же я злякалась! Ув. людиська, люди́ща. Єсть люде, єсть і людиська (людища).
Пересягнути, -ну́, -не́ш, гл. Перейти, перескочить, перешагнуть, переброситься.
Позавчорашній, -я, -є. Третьягодняшній.
Прекладати, -даю, -єш, гл. — над що. Предпочитать чему. О, божевільна! де твій розум дівся, щоб зрадника над мене прекладати. Науку і талант над значність прекладали.
Роскішно нар. Роскошно, изобильно, богато. (Гаї) роскішно поросли на крутих ребрах, на вершках гір.
Таланок, -нку, таланонько, -ка, талано́чок, -чку, м. Ум. отъ талан.
Туптати, -пчу, -чеш, гл. Топтаться, ходить взадъ и впередъ. Я, прийшовши із дороги, тупчу коло хати.
Хиль! меж., выражающее быстрое наклоненіе. Черк чарочку з тарілки, хиль, та й випила.
Щаблюватий, -а, -е. Худой, съ выдающимися ребрами. Щаблювата кобила.
